«Діти Східної України» або «Весна, що нас змінила»

На Буковині завершився благодійний проект, який був націлений на діток з першої лінії фронту на Сході України.

На початках, нашою метою було акцентувати увагу людей на страшній проблемі: діти зростають у війні, а замість весняних квітів в них блиск гільз від набоїв під ніжками. Ми хотіли подарувати ті важливі та бажані почуття: турботу, ласку, любов, адже саме з таким багажем наші дітоньки мають прямувати стежиною життя.
І ось, 24 березня, я стою в Первомайську Донецької області, навколо дітки ще недовірливо але з цікавістю очікують на поїздку.

Та знайомство почалось з їхніми батьками та опікунами. Відповівши на всі запитання та привідкривши занавісу подорожі, я почула чоловічий голос позаду. Це були мужні хлопці з МедЕкс. Рішучі, відповідальні та з добрими посмішками на обличчях, вони запросили нас до свого кортежу та доправили на ЖД вокзал у Костянтинівку.

Подорож почалась.

В потязі ми почали знайомитись ближче. Зі мною з старших були Валентина Бодрова та Марина Примак. Саме ці дві чудові та завзяті жіночки готували діток до подорожі на Західну Україну.

 

І ось, день перший: Київ. Столиця радо  зустріла нас лагідними промінчиками сонця та волонтеркою Лесею Минко.

 Вона провела нас до волонтерського центру допомоги учасникам АТО та їх сім’ям. Там на нас вже чекали дівчатка зі смачним чаєм та солодощами. Одна з них навіть спеціально для нас спекла пиріг.

Відпочивши з дороги, разом з Лесею ми попрямували пішою екскурсією столицею: Володимирський собор, Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка, Софія Київська.

 Та сили вичерпуються і обідом ми завітали до піцерії «Veterano», в якій з добром у серці, готують найсмачнішу піцу ветерани АТО. Дітки з великим задоволенням ласували смакотою від власника Леоніда Остальцева.

Тут же на нас вже чекало ще одне сонце столиці – Наталка Гузь, керівник Аналітичного центру "ЕОН". Вона разом з Христиною Яремчук влаштувала для дітей екскурсію до «Шоколадного будиночку». Також ми побували на майдані, пройшлись алеєю Небесної Сотні, поглянули на Верховну раду та Маріїнський палац. І на завершення такого насиченого дня улюблені дитячі вкусняшки у «KFC».

 

Змучені, але задоволені, ми знову в потязі, тільки тепер це Київ – Чернівці.



На дворі сьома ранку, на пероні вранішня прохолода.

В той ранок ми ще не знали, що у наших намірах змінити життя дітей, ми поміняємось самі. Та про це пізніш. А поки, наші авто вже під’їхали до спального корпусу Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру №1. Саме тут наші дітки перебуватимуть протягом п’яти днів на Буковині. Швиденько залишаємо речі, обираємо собі ліжечка, переодягаємось та прямуємо снідати.

Стрункі, підтягнуті, в чудовій класичній уніформі на нас вже чекали студенти Чернівецького вищого комерційного училища КНТЕУ. Протягом тижня вони готуватимуть та обслуговуватимуть наших гостей.

Поснідавши, ми вирушаємо до першої локації: Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді. Перед нами радо відчинив двері Центр інтерактивної науки. Там ми розглядали історію розвитку різних поколінь техніки, побачили, як виглядаю звукова хвиля та багато інших фізичних явищ, ілюзій та головоломок.

 Та музеї це звичайно добре але хочеться вже і щось помайструвати власноруч. То ж ми переходимо до лабораторії, в якій на нас чекає Денис Кондрюк. Він навчає конструюванню та програмуванню роботів на базі Lego Mindstorm. Першим завданням для діток було зібрати власних роботів та підготувати до змагань. Після напруженої роботи наші роботи на полі бою, виграє той, хто виштовшає суперника за межі чорного кола. І переможцем стає робот Воллі. Щасливі верески, подяка Денису і ми прямуємо далі.

А тепер прийшов час полетіти у вир космосу та історії створення Землі, то ж ми розслабляємось у планетарії після смачного обіду. На завершення ми прокатались віртуальними амереканським гірками.

І наступна локація - гончарство. Глина вже підготовлена і майстриня Тетяна Дутчак навчає нахи гостей з Первомайська, як ліпити глечики. Крутимо джгутики, закручуємо, всі в роботі, адже кожен хоче змайструвати власний витвір мистецтва.

Після такого різноманіття видовищ прийшов час все ж ознайомитись з Чернівцям. Біля ратуші на нас чекав Ярослав Адамчук, який повідав нам особливості старовинного міста та провів історичним центром Чернівців.

Так підійшов до завершення перший день перебування на Буковині.

Наступного дня з самого ранку ми вирушили до Вижниччини. Перша зупинка – музей Маланки у Вашківцях. Дітки охоче приміряли на собі маски героїв українського «карнавалу» народних традицій та звичаїв. Попивши ароматного карпатського чаю з запашною випічкою ми поїхали далі.

У Вижниці нас зустріли чудові, позитивні, граціозні красуні: Антоніна Клоцька, керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» та Наталія Шолєва. Дівчата одразу провели нас до музею Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. Шкрібляка: художня обробка дерева, ювелірне мистецтво, ковальство, художнє ткацтво, вишивка, моделювання одягу – не залишили байдужого нікого.

А далі на нас вже зачекались учні Вижницької загальноосвітньої школи. Сором’язливе знайомство, обмін досвідом, а згодом пісні разом з Антоніною та створення квітки мрій та побажань з Наталею розтопили серця усіх, хто був присутній в класі. І під час музичної гри «Капелюх гуцула» всі радо плескали в долоні та наповнювали стіни школи відлунням щирого сміху.

На прикінці знайомства наші дітки отримали подарунки від Тонічки, Наталочки та учнів.

Бути у Вижниці та не по лізти по горам: то не про нас. І ось, співаючи, ми піднімаємось на Перевал Німчич. Здавалось всі задихались та змучились але ні: гра в сніжки дуже швидко привела до тями усіх без винятку.

Так пройшов другий гуцульський день на Буковині.

Середа, середина – дівчата плетуть коси, Андрійко вдягнув рубашку і ми прямуємо на телеканал «Буковина». Наші дітки спробували себе у ролі ведучих, операторів, монтажерів. Емоції наростали з великим темпом. А студія перетворилась на дитячий майданчик.

Наступна локація: омріяний Чернівецький національний університет ім. Федьковича або просто український Хогвардс. Велич та краса цієї архітектурної спадщини вражає.

Та ми продовжуємо пізнавати Буковину та її видатних особистостей і ось на нас вже очікує директор музею космонафтики та авіації Віталій Яценко. Він провів нам екскурсію.

А далі сюрприз: катання на ковзанах.
Для когось це була мрія, яка втілилась тут в Чернівцях завдячуючи дружні власника Льодового майданчика Діані Польовій. Навіть мене дівчатка навчили кататись на ковзанах.

Та яке відвідання Буковини без фортець. Отже день четвертий: Хотин, і трішечки Хмельниччини - Кам’янець-Подільськ. Наш друг Андрій Ломовацький завчасно потурбувався про можливість поринути у цю сторінку історії. Просто «Ваууу» часто вирувало від наших діточок під час перебуванні у замку. Та не все так просто. Послухавши екскурсію Кам’янець-Подільською фортецею, кинувши копійчину в колодязь, знову сюрпризи: стрільба з арбалету. Перевіряли влучність кожного.

Та день підходив до завершення і попереду крайня ніч у Чернівцях і потрібно пакувати валізи.

Останнього дня ми попрямували на вулицю Панську (Кобилянську), посмакували ароматною кавою та направились до майстерні карамелі. Там ми взнали про секрети виготовлення солодощів та Дімка Фурман подарував трішки цієї різнокольорової смакоти кожному.

Та зовсім незабаром Великдень, а отже час готувати писаночки. То ж ми вирушили до Садгірського Будинку дитячої творчості та юнацтва. Там нас навчали майстрині робити каруковані писанки. Різнобарв’я фарб та настрою було по всюди. А на завершення дітки прийняли участь у грі-квесі: інтелектуальна вікторина, боулінг, пересування з перешкодами, завдання на логіку та спритність – ось основні показники. Діти весело вболівали один за одного.

По завершені цього чудового дня ми ще погрались в декілька ігор, отримали листи від наших юних гостей і, звичайно сльози прощання та міцні обійми. І головна обіцянка: зустрітись ще не один раз.

На пероні заходило сонце та лунала червона рута з присмаком гіркоти сліз.

Наступного дня діточки відвідали Києво-Печерську лавру та завітали до Музею популярної науки і техніки «Експериментаніум».

Ще за добу всі знову були вдома.

Здавалось би казка завершилась і сонце вже сіло за обрій. Все ніби знову стало на свої місця. Та це не так.

Вони змінились, змінились назавжди. В їхніх очах запалав новий вогонь життя та любові. А у серці тепер на завжди Схід і Захід нашої України буде разом.
Адже це наша нова весна, ВЕСНА, ЩО НАС ЗМІНИЛА!!!   

Ми на завжди разом

Волонтер, Олена Раца